Ківагме. Зачарований олень

У суворих північно-східних краях нашої Батьківщини, на півострові Чукотка край холодного Чукотського моря та Берінгової протоки, живе,— поряд з чукчами, евенами та іншими народами півночі, — такий народ ескімоси. Вони полюють на морських звірів — тюленів, моржів, нерп та лахтаків, ловлять рибу серед крижин, які плавають по морю навіть улітку. Зима тут довга, літо коротке й холодне. До берегів моря підступають безмежні північні пустелі— тундри, вкриті низькорослими чагарниками й травами, мохом та лишайниками, а більшу частину року — глибоким снігом. Де-не-де здіймаються гори — сопки, вкриті тими ж рослинами, що й тундра. У тундрі сусіди ескімосів — чукчі та евени пасуть свої стада північних оленів, які й з-під снігу вміють здобувати собі їжу — так званий ягель, або оленячий мох. Для тутешніх людей олені — велике багатство, бо на оленях тут і їздять, і їдять оленяче м'ясо, і зодягаються в одежу з оленячих шкур. З цих шкур шиють такі кух.лянки — кожухи, зверху і зі споду хутряні, які надягаються через голову, як сорочка. І взуття теж з оленячої шкури. Ба навіть і житла — яранги, такі хатини, які знизу викладають з каміння та дерну, згори вкривають так само шкурами оленів.

Ось у цім суворім краю складав і розповідав свої казки ескімоський мисливець — казкар Кі-вагме.

Катерина Семенівна Сергеєва довго жила й вчителювала серед ескімосів, вивчила добре їх побут і мову. Вона записала зі слів Ківагме його казки, обробила їх і видала російською мовою.

А тепер ми пропонуємо почитати їх і нашим українським дітям. Ми певні, що ці казки й малюнки до них сподобаються малим читачам і познайомлять їх з природою й життям людей Чукотки, цього далекого краю нашої великої Батьківщини.

Переклад з російської Наталі Забіли.

Кольорові малюнки. Художник С. Артюшенко.