Українка, Леся. Лірика

Леся Українка (справжнє імя: Лариса Петрівна Косач-Квітка, (1871-1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі. В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозвязок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. До книги, окрім окремих плоезій ввійшли вірші зі збірок «Сім струн», «Кримські спогади», «Сльози-перли», «Мелодії», із циклів «Невільничі пісні», «Кримські відгуки», «Ритми», «Хвилини», «Осінні співи», «Пісні про волю», «Весна в Єгипті», «З подорожньлої книжки».